Ставлення до земельної реформи
Чимало експертів сходиться на думці, що затягування із проведенням земельної реформи породжує в суспільстві недовіру до неї. Тому питання про можливості купівлі-продажу землі сільськогосподарського призначення, а отже, і формування земельного ринку слід вирішувати якнайшвидше.
Слід зазначити, що зняття мораторію не зобов'язує українців продавати чи купувати землю. Воно лише знімає існуючу зараз заборону це робити, а отже, відкриває нові можливості. Світовий досвід свідчить, що за наявності продуманої аграрної політики ринок земель дозволяє значною мірою підвищити ефективність аграрного сектора.
Як українські аграрії ставляться до земельної реформи? Це питання стало предметом дослідження, яке наприкінці минулого року на замовлення проекту USAID «АгроІнвест» провів Центр соціальних експертиз Інституту соціології НАН України. Дослідження дозволило висвітлити чимало цікавих аспектів земельних відносин, що склалися в Україні. Але про це йтиметься у подальших публікаціях, а сьогодні ми просто подивимося: хто в Україні володіє земельним паєм та хто очолює фермерські господарства та сільгосппідприємства.
Результати дослідження були нещодавно презентовані на черговому засіданні Національного прес-клубу з аграрних та земельних питань. У своєму виступі керівник Проекту USAID «АгроІнвест» Ерік Блайх зазначив, що ця ґрунтовна робота виявилася наймасштабнішою серед усіх, які колись проводилися в Україні на земельну тему. «Ми сподіваємося, що результати цього дослідження будуть корисними, сприятимуть проведенню діалогу в аграрному секторі та розвитку земельних реформ», - наголосив Ерік Блайх.
Загалом дослідження охопило 13 областей. Серед них – Житомирська, Чернігівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Чернівецька, Вінницька, Полтавська, Дніпропетровська, Донецька, Херсонська, Одеська, Миколаївська області та АР Крим. Таким чином, опитування охопило всі частини країни – її північ, південь, схід, захід і центр.
«Наше дослідження було зорієнтоване на те, щоб насамперед вивчити ставлення людей, які безпосередньо володіють чи використовують землі сільськогосподарського призначення у своїй повсякденній діяльності. Таким чином, респондентами стали власники земельних паїв та керівники сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств», - сказав під час засідання Прес-клубу представник Центру соціологічних експертиз Інституту соціології НАН України Олександр Гончарук.
Він також повідомив, що всього було опитано 5164 респонденти. Серед них 3891 були власниками земельних паїв та 1273 – керівниками фермерських господарств та сільськогосподарських підприємств. «Проект цікавили малі виробники. Тобто агрохолдинги не входили до сфери інтересів дослідження», - зауважив Олександр Гончарук.
У кожній області було опитано приблизно 300 власників земельних паїв та приблизно 100 керівників сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств. Олександр Гончарук наголосив, що отримані результати є репрезентативними як для всієї країни, так і для регіонів та областей, де це дослідження проводилось.
Паралельно з опитуванням було проведено 7 фокус-груп у селах Дніпропетровської, Житомирської, Івано-Франківської, Одеської, Тернопільської, Херсонської та Чернівецької областей. До участі в них запрошувалися голови сільських та селищних рад, місцеві депутати, фермери, керівники сільгосппідприємств та ін.
Внаслідок проведеної роботи було отримано своєрідний соціальний портрет учасників земельних відносин. Так, виявилося, що переважно власниками земельних паїв є літні люди: 79% серед власників паїв старше 50 років, а 43% - старше 60 років. Середній вік власників паїв – 57 років. Хоча серед учасників опитування були такі власники паїв, яким виповнилося 94 роки.
Порівняно з власниками паїв середній вік керівників малих та середніх сільськогосподарських підприємств на 8 років менший і становить близько 49 років. Серед голів фермерських господарств та керівників сільгосппідприємств понад 65% віком від 40 до 60 років.
Коментар Олександра Гончарука: «Я дещо стурбований малим відсотком молодих людей, які в аграрній галузі очолюють малі та середні підприємства. Справа в тому, що молоді люди зазвичай динамічніші, швидше навчаються, переймають все нове, прогресивне».
Організатори дослідження цікавилися освітнім рівнем респондентів. Зокрема, вони визначили, що власники паїв мають переважно середню освіту. Серед них середню спеціальну освіту мають 35,6%, повну середню – 32,5%, неповну середню – 16,7%. Лише кожен сьомий власник земельного паю закінчив вищий навчальний заклад.
Інша ситуація з керівниками сільгосппідприємств та фермерських господарств. Майже кожен третинаній з них має вищу галузеву освіту, ще 17,5% респондентів здобули дипломи у вузах, які не мають відношення до агровиробництва.
Сільськогосподарське виробництво, зазначив Олександр Гончарук, має власну специфіку і тому потребує відповідної професійної підготовки. Добре, якщо люди, які прийшли на керівні посади в галузі, займаються самоосвітою, але є побоювання, що не кожен надає цьому належного значення.
Відомо, що в Україні серед сільського населення переважають жінки. На них припадає 53%, тоді як на чоловіків – 47%. Водночас ситуація серед власників земельних паїв дещо відрізняється. Так, згідно з результатами дослідження, 40% земельних паїв належить чоловікам, а 60% – жінкам. Це пов'язано з тим, що серед старших вікових груп, а ми вже бачили, що саме вони переважають серед власників земельних паїв жінок більше, ніж чоловіків.
Незважаючи на чисельну перевагу, сільські жінки мають у 4 рази менше шансів очолити підприємство, ніж чоловіки. "Добре це чи погано?" – запитав Олександр Гончарук і сам дав відповідь: «Зрозуміло, погано. Це якщо говорити про необхідність досягнення ґендерної рівності. Нинішня ситуація показує, що сільські жінки через ті чи інші причини поки що не беруть повноцінної участі в бізнес-житті в аграрному секторі».
Важливий момент – у соціально-економічному житті села роль зайнятості у сільськогосподарському виробництві зменшується. Принаймні про це свідчать результати дослідження. Відповідно до них, кількість зайнятих у сільському господарстві фактично дорівнює кількості зайнятих за його межами. «Тому орієнтуватися на те, що села розвиватимуться одночасно із сільськогосподарським виробництвом, очевидно, не зовсім правильно», – пояснив Олександр Гончарук.
Складні «перспективи» села підтверджує той факт, що найчастіше власниками земельних паїв у сільській місцевості є пенсіонери – 50,3%. Ще 10% відносяться до розряду зареєстрованих безробітних. Цей показник є досить високим. Олександр Гончарук упевнений, що проблему безробіття не під силу вирішити ні на рівні громади, ні навіть на районному рівні. Її слід піднімати на загальнодержавний рівень.
Загалом в Україні майже 7 млн. власників земельних паїв. Переважно у власності перебуває по одному паю. Це властиво 90% землевласників. У середньому 1 пай складає 3,62 га. Його мінімальний розмір серед опитаних респондентів – 0,13 га. Натомість зустрічалися і люди, які сконцентрували у своїй власності до 40 га. Серед учасників дослідження найменші паї зареєстровані на Івано-Франківщині, а найбільші – на Донеччині.
Тим часом, за даними дослідження, на які послався заступник керівника Проекту USAID «АгроІнвест» Олександр Каліберда, третина респондентів ніколи не бачила своєї землі, а менш як половина (42%) ніколи на ній навіть не стояла.
«Як на мене, це досить вагомі цифри, – сказав Олександр Каліберда, – варто замислитись над тим, що контакт власника зі своєю землею досі залишається незначним. А це свідчить про те, що він не завжди піклується про цю землю та її майбутнє».
Про те, що це справді так, свідчать дані дослідження: 8,6% земель сільськогосподарського призначення не обробляються. На переконання Олександра Каліберди, це надто високий рівень.
Президент Національної асоціації сільськогосподарських консультаційних служб України Роман Коринець зазначив, що результати презентованого дослідження мають велике значення. Вони не просто аналізують ситуацію, що склалася, а й створюють передумови для прогнозів щодо майбутнього розвитку національного АПК, можливого вирішення тих проблем, які вже сьогодні набувають актуальності.
За словами Романа Коринця, результати дослідження свідчать, що земельна реформа в Україні, як і раніше, здійснюється у відриві від аграрної реформи. Тому надії на те, що прийдуть ефективні власники та піднімуть сільськогосподарське виробництво, поки що не справджуються. «Я не перестаю наголошувати – земельну реформу, на жаль, робили землеміри, а не економісти. І це надалі залишається проблемою».
Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ,
Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань
Матеріал: ukrapk.com