Блог

Сучасні умови диктують аграрним виробникам необхідність змінювати напрямок виробництва та ринки збуту сільськогосподарської продукції.

Однією з найперспективніших ніш є вирощування та реалізація м'яких ягід. Традиційними для України є малина, ожина, смородина, суниця/полуниця, агрус. Проте виробництво цих культур досить затратно за порівняно невисокої вартості та короткого періоду реалізації. Тому все більшої популярності набуває лохина високоросла або лохина американська великоплідна, родичка чорниці. Ця ягода має високу ціну реалізації, зберігає свої споживчі якості при заморожуванні, добре переносить транспортування та переробку.

На ринках багатьох розвинених країн лохину цінують за її смакові та оздоровчі якості. Це унікальне джерело вітамінів та мінералів, а саме: провітаміну А та вітамінів В1, В2 та РР, каротиноїдів, аскорбінової кислоти, фосфору, заліза, кальцію, міді. Крім того, вона містить шість незамінних амінокислот, дубильні речовини, цукру, пектини та клітковину. Найбільш повно свої цілющі властивості лохина розкриває при органічній системі вирощування.

Через свої якості та низьку пропозицію на ринку ця ягода має високу ціну — 180...250 грн/кг, що робить її надзвичайно привабливою для аграрного бізнесу. Ще одна перевага цієї культури — її стійкість до хвороб та шкідників, що здешевлює та забезпечує екологічну безпеку технології вирощування.

Однак виробництво лохини, як і будь-якої іншої ягідної культури, пов'язане з високою трудомісткістю та витратами ручної праці. У цій статті ми запропонуємо шлях, як можна максимально механізувати процес та забезпечити хороші споживчі властивості цінної культури.

Найвищий експорт

Для виробництва лохини необхідно вибрати відповідну ділянку із супіщаними, торф'яними або кислими ґрунтами з рівнем рН 3,5...5,0. Він повинен бути добре освітлюваним сонцем, а рівень ґрунтових вод не менш ніж за 300...800 мм до поверхні. Найбільше таких земель на Поліссі та Прикарпатті, а також інших районах Західної України. Проте за дотримання технології ягоду можна вирощувати у будь-якому регіоні нашої країни.

Для забезпечення органічного виробництва ґрунт не повинен містити хімічних речовин, що використовуються при інтенсивному господарюванні. Це можливо за тривалого (мінімум 3 роки) «відпочинку» земель або розробки цілини.

Для отримання плантації лохини необхідно придбати дво-, трирічні саджанці із закритою кореневою системою (у горщиках). Сорти для нашої ґрунтово-кліматичної зони краще вибирати ранні середньостиглі.

Схема посадки 1-1,5 × 2,5-3 м. При цьому, для забезпечення кращої повітропроникності і оптимального рівня рН грунту, в неї треба внести шар хвойної тирси, торфу або хвойної падалиці (або їх комбінацію) товщиною 100. .250 мм. Висаджування краще проводити навесні, до набухання бруньок і початку руху соку. При осінньому висадженні зростає ризик вимерзання дорогих саджанців.

Таким чином, для підготовки ділянки під лохину вам знадобиться провести оранку восени, виконати ранньовесняне боронування, а в ряду, де передбачена висадка кущів, внесення та загортання органічних матеріалів.

Рентабельність цієї культури досягається при вирощуванні її на ділянці 0,5...5,0 га. Для механізації технології вам знадобиться потужний мотоблок (від 6 к. с.) або мототрактор.

Для виконання осінньої оранки потрібен плуг з глибиною обробки не менше 200 мм, наприклад мототракторний плуг ПЛ-4. Він виконає розпушування ґрунту з перевертанням його пласта. Навесні необхідно виконати боронування, яке забезпечить вирівнювання поверхні поля і руйнування грунтової кірки. Для цього можна використовувати зубчасту або ротаційну борону. При цьому використання ротаційної борони є доцільним на важких ґрунтах і можливе при агрегатуванні з мотоблоком.

Далі органічні матеріали слід розкидати вздовж ряду смугою 400...700 мм з товщиною шару 100...250 мм, після чого їх потрібно заробити. Найкраще для цього підійде фреза типу «гусячі лапки». Вона рівномірно перемішує внесені матеріали з ґрунтом, зберігши повітропроникну структуру, що особливо важливо при вирощуванні лохини.

Потім необхідно підготувати лунки, до яких слід додати кислого торфу, хвойної тирси або падалиці. При необхідності зниження рН також додають сірку, оцтову чи лимонну кислоту. У підготовлені лунки висаджують кущі і потім їх мульчують тирсою, подрібненою корою або хвоєю.

При вирощуванні лохини необхідно забезпечити якісний полив рослин, у той же час виключивши можливість застою води, оскільки коріння лохини схильні до загнивання. Найкраще з цим завданням впорається краплинний полив або дощування двічі на тиждень, у вечірній час.

Догляд за насадженнями лохини включає також регулярну обробку міжрядь, головним чином для забезпечення аерації ґрунту та принагідно для боротьби з небажаною рослинністю. З огляду на це рекомендуємо використовувати плоскоріз-розпушувач, який підрізає верхній шар ґрунту, а батарея дискових робочих органів якісно його подрібнює та перемішує.

Навесні доцільно виконати фрезерування, це забезпечить глибоке розпушування та перемішування ґрунту разом із рослинними залишками, що найкраще відповідає вимогам аерації та дренажу при вирощуванні лохини.

Отримання товарного врожаю від насаджень очікується другого чи третього року. На четвертий рік треба буде виконати обрізання кущів для їхнього омолодження та формування квіткових бруньок.

Висновок

Виробництво лохини є перспективним напрямом в аграрному бізнесі завдяки високій ціні реалізації, споживчим та товарним властивостям цієї культури. Як і у випадку з будь-якою іншою ягодою, її вирощування пов'язане із відчутними витратами праці, для зниження яких потрібно застосовувати навісне обладнання.